Еріх Ляйнсдорф
| Еріх Ляйнсдорф | |
|---|---|
| нім. Erich Leinsdorf | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 4 лютого 1912[1][2][…] |
| Місце народження | Відень, Австро-Угорщина[1] |
| Дата смерті | 11 вересня 1993[1][2][…] (81 рік) |
| Місце смерті | Цюрих, Швейцарія[1] |
| Громадянство | США і Австрія |
| Професії | диригент |
| Освіта | Моцартеум і Віденський університет музики й виконавського мистецтва |
| Вчителі | Richard Stöhrd |
| Інструменти | віолончель |
| Жанри | класична музика |
| Членство | Американська академія мистецтв і наук |
 Файли у Вікісховищі | |
Еріх Ляйнсдорф (нім. Erich Leinsdorf; справжнє прізвище Ландауер, нім. Landauer; нар. 4 січня 1912, Відень — пом. 11 вересня 1993, Цюрих) — австрійсько-американський диригент[4]. Виступав і робив записи з провідними оркестрами та операми в Сполучених Штатах та Європі, здобув визнання завдяки високим стандартам, а також виразній індивідуальності[5]. Написав декілька книг на музичні теми.
Ляйнсдорф народився в єврейській родині у Відені. У віці 5 років почав навчатися музиці в місцевій школі, грав на віолончелі і займався по класу композиції. Потім навчався в Моцартеумі та Віденській академії музики. У 1934—1937 роках був помічником Бруно Вальтера та Артуро Тосканіні на Зальцбурзькому фестивалі. У 1938 році через аншлюс залишив Австрію і переїхав в США. Працював в Метрополітен-опера, а у 1939 році був призначений відповідальним за німецький репертуар (спеціалізацією Ляйнсдорфа були опери Вагнера). У 1942 році отримав американське громадянство.
У 1943—1946 роках керував Клівлендським оркестром, проте велику частину цього терміну був відсутній через службу в армії США. У 1947—1955 роках очолював Рочестерський філармонічний оркестр, потім працював в Нью-Йоркській міській опері і знову в Метрополітен-опера.
У 1962—1969 роках Ляйнсдорф був музичним керівником Бостонського симфонічного оркестру. На цей період припав концерт 22 листопада 1963 року, коли він був змушений повідомити публіці про вбивство президента Кеннеді і поза програмою виконав зі своїм оркестром похоронний марш з Третьої симфонії Бетховена.
Надалі Ляйнсдорф головним чином виступав як запрошений диригент, якщо не вважати період керівництва Симфонічним оркестром Берлінського радіо у 1978—1980 роках.
Серед записів Лйянсдорфа відомими є вагнерівський репертуар Метрополітен-опера" — опери «Тангейзер» (1941), «Лоенгрін» (1943), а також римський запис опери «Тоска» Пуччіні (1957). Важливе місце серед записів Ляйнсдорфа займають симфонії Густава Малера.
З Бостонським оркестром Ляйнсдорф записав симфонії і всі фортепіанні концерти Прокоф'єва (соліст — Джон Браунінг).
- Leinsdorf, Erich (1976). Cadenza: A Musical Career. Boston: Houghton Mifflin. ISBN 0395244013.
- Leinsdorf, Erich (1981). The Composer's Advocate: A Radical Orthodoxy for Musicians. New Haven: Yale University Press. ISBN 0300024274.
- Leinsdorf, Erich (1997). Erich Leinsdorf on Music. Portland, OR: Amadeus Press. ISBN 157467028X.
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #120151928 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Slonimsky, N. (1994). The Concise Baker's Biographical Dictionary of Musicians (вид. 8th edition). New York: G. Schirmer. с. 559. ISBN 002872416X.
- ↑ Bruce Eder. Erich Leinsdorf Biography. All Music. Процитовано 25 травня 2007.
- Біографія на allmusic.com (англ.)
